Лімфоми - види, стадії, діагностика, лікування
Лімфоми - це неоднорідна група злоякісних пухлин, що походять з клітин крові лімфоцитарного ряду. Основна локалізація цих пухлин - лімфатичні вузли, однак в процес можуть залучатися внутрішні органи й кістки.
Що викликає лімфоми?
Причина виникнення лімфом, власне як і більшості інших злоякісних новоутворень, у наш час точно не відома. Факторами ризику виникнення лімфом є:
- Спадковість (високий ризик, якщо на лімфому хворі родичі першої лінії спорідненості: батько або мати, брат або сестра).
- Генетичні поломки (лімфоми в 25% випадків виникають у людей, хворих на деякі спадкові захворювання, наприклад синдром Віскотта-Олдріча, певні варіанти імунодефіциту тощо).
- Аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак).
- Інфекції (вірус Епштейн-Барра, герпес вірус, вірус гепатиту С тощо).
- Набутий імунодефіцит (СНІД, прийом імуносупресорів).
Лікування лімфоми в Німеччині. Детальніше.
Наскільки розповсюджені лімфоми?
Згідно з даними медичної статистики, лімфоми становлять близько 4% від усіх злоякісних пухлин. Захворюваність різними видами лімфом у всьому світі вважається високою. Найбільшого поширення ця недуга отримала в США, Данії, Новій Зеландії, країнах СНД. Серед дітей захворюваність вища в країнах Африки й Середнього Сходу.
Захворюваність на лімфому Ходжкіна в Україні становить приблизно 2,4 випадки на 100000 населення. Вирізняють два вікових піки захворюваності в 16-30 років і старше 50 років.
Захворюваність на неходжкінські лімфоми в Україні становить у середньому 4-5 випадків на 100000 населення.
Види лімфом
Вирізняють два основних класи лімфом:
- Лімфому Ходжкіна
- Неходжкінську лімфому
Лімфома Ходжкіна або лімфогранулематоз - це злоякісне захворювання лімфатичної системи, під час якого в лімфатичних вузлах відбувається скупчення атипових лімфоцитів В класу. Змінені лімфоцити - багатоядерні гігантські клітини, отримали назву клітин Рід-Березовського-Штернберга. Їх попередники - одноядерні клітини, називають клітинами Ходжкіна. Атипові лімфоцити, а також клітини крові (нейтрофіли, гладкі клітини, плазмацити тощо) являють собою основний субстрат пухлини. Аномальні клітини можуть поширюватися з током крові або лімфи в інші частини тіла: внутрішні органи і кісткову тканину.
Залежно від морфологічних змін в лімфоїдній тканині вирізняють кілька варіантів лімфоми Ходжкіна:
- Нодулярний склероз (до 50% всіх лімфом Ходжкіна)
- Змішано-клітинний варіант (20-30%)
- Варіант, багатий на лімфоцити (до 15%)
- Лімфоїдне виснаження (менее 5%).
Важливо! Обов'язковим діагностичним критерієм є виявлення в біопсійному матеріалі (тканинах лімфовузла) атипових клітин Ріда-Березовського-Штернберга.
Неходжкінські лімфоми. Основним субстратом неходжськінської лімфоми є атипові лімфоцити різного імунологічного класу: В або Т, основною локалізацією яких є лімфоїдна тканина, розташована поза кістковим мозком. Лімфоми можуть виникати в молодих людей, проте ризик захворювання збільшується з віком.
Існують різні класифікації неходжськінських лімфом.
Зокрема, виділяють дві основні лінії неходжськінських лімфом: Т- і В-клітинні лімфоми, які, своєю чергою, поділяються на кілька типів (більше 30 В-клітинних і більше 20 видів Т-клітинних неходжськінських лімфом).
За характером перебігу виділяють неходжськінські лімфоми:
- З повільним розвитком (індолентні)
- Агресивні
- Зверхагресивні
Клінічні прояви неходжськінських лімфом залежать від місця первинної локалізації пухлини й активності пухлинного росту. Неходжкінські лімфоми можуть виникати з тканини лімфатичних вузлів - нодальний варіант (від nodus - вузол), кісткового мозку - лейкемічний варіант, внутрішніх органів - екстранодальний варіант.
Лікування неходжкінської лімфоми в Ізраїлі. Детальніше.
Стадії розвитку лімфом
Захворювання має певну стадійність. Критеріями, що визначають стадії розвитку лімфом, є локалізація пухлини й поширення її за межі первинної локалізації. Стадію захворювання позначають римськими цифрами: від I (рання стадія) до IV (поширений рак).
Для визначення стадії захворювання використовують такі методи дослідження:
- Біопсія кісткового мозку
- Комп'ютерна томографія (КТ)
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ)
- УЗД
- Люмбальна пункція
- Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ КТ)
Лімфома Ходжкіна
I стадія: клітини лімфоми Ходжкіна знаходяться в одній групі лімфатичних вузлів. Украй рідко лімфома Ходжкіна вражає нелімфоідні тканини, у такій ситуації - ураження одного органа або його частини.
Стадія II: клітини лімфоми Ходжкіна знаходяться в двох або більше групах лімфовузлів на одній стороні (з однієї сторони діафрагми) або клітини лімфоми Ходжкіна знаходяться в одному нелімфоідному органі й поширюються на прилеглі до нього лімфатичні вузли.
Стадія III: клітини лімфоми Ходжкіна знаходяться в лімфовузлах по обидва боки діафрагми або в одному нелімфоідному органі з залученням до процесу прилеглих лімфовузлів або селезінки.
Стадія IV: клітини лімфоми Ходжкіна знаходяться в декількох нелімфоідних органах з ураженням віддалених лімфовузлів (по іншу сторону діафрагми).
Неходжкінська лімфома
Стадія I: клітини лімфоми знаходяться в одній групі лімфатичних вузлів (наприклад, в області шиї або пахви) або в одному нелімфоідному органі.
Стадія II: клітини лімфоми знаходяться в двох чи більше групах лімфатичних вузлів на одній стороні (по одну сторону діафрагми) або в одному органі та прилеглих до нього лімфовузлах.
Стадія III: клітини лімфоми знаходяться в лімфовузлах, розташованих вище й нижче діафрагми (можливо в поєднанні з ураженням селезінки), або ураження органів і тканин прилеглих до цих лімфовузлів.
Стадія IV: клітини лімфоми знаходяться в одному або декількох нелімфоідних органах; або ураження одного нелімфоідного органу із залученням до процесу віддалених від нього лімфовузлів.
Діагностика
Онкомаркери
Низку лабораторних показників фахівці використовують для підтвердження і прогнозу перебігу злоякісних новоутворень. Такі показники отримали назву онкомаркерів.
2-мікроглобулін (2-МГ) є маркером, що дозволяє прогнозувати й перебіг захворювання у пацієнтів з неходжськінською лімфомою. У нормі знаходиться на поверхні епітеліальних клітин і клітин крові. Біологічна роль? 2-МГ - участь у певних імунних реакціях. У нормі концентрація в сироватці крові становить 0,6-2,5 мг \ л. Значне підвищення показника свідчить про прогрес захворювання і корелює з поганим прогнозом. Оцінка показника проводиться фахівцем у сукупності з оцінкою загального стану й рівнем лімфоцитів у периферійній крові.
Неоптерин – маркер активації клітинного імунітету. Рівень неоптерину в крові може служити прогностичним показником за злоякісних новоутвореннь, у тому числі за навяності лімфом Ходжкіна. Нормальним показником вважається до 10 нмоль / л.
Додаткові методи обстеження
Імуноморфологічні методи дослідження дозволяють глибоко вивчити особливості розвитку лімфом того чи іншого виду, а саме: точно визначити різновид лімфоми, вивчити характер росту, ступінь диференціювання клітин. Отримані дані дозволяють підібрати максимально ефективну терапію.
Перед початком терапії може знадобитися проведення таких діагностичних заходів:
- Обстеження органів серцево-судинної і дихальної системи. Проводиться у пацієнтів з високим ризиком розвитку побічних ефектів або ускладнень від проведеного лікування.
- Консультація ЛОР лікаря. Насамперед, пацієнтам, у яких виявлене ураження в області голови та шиї.
- Важливим є вирішення питання про кріоконсервацію сперми або тканини яєчників у пацієнтів, які планують народження дітей у майбутньому. Хіміотерапія і променева терапія можуть призвести до незворотної стерильності.
Лікування
Види лікування
Лімфоми на ранніх стадіях успішно піддаються терапії. Зокрема, на першій стадії лімфоми Ходжкіна можна повністю вилікувати в 90% випадках. На IV стадії хвороби вдається досягти ремісії у 50% хворих, а в разі неходжськінських лімфом - у 30%.
Вибір методу лікування залежить від:
- Виду лімфоми
- Стадії захворювання
- Віку
- Активності зростання (для неходжськінських лімфом)
- Супутніх захворювань
Лікування лімфом охоплює:
- хіміотерапію (ХТ)
- променеву терапію (ЛТ)
- хірургічне лікування
- використання біологічних агентів: моноклональні антитіла, інтерферони
- трансплантацію стовбурових клітин.
Хіміотерапія лімфом відноситься до системної терапії і полягає в прийомі особливих лікарських засобів, які знищують ракові клітини. Препарати для хіміотерапії приймають всередину і вводять внутрішньовенно. Вибір препарату й кількість циклів хіміотерапії здійснює лікар, залежно від ступеню хвороби й характеристик пухлини.
Побочними ефектами хіміотерапії можуть бути такі:
- Угнетение кроветворения, что проявляется анемией, кровоточивостью, склонностью к инфекциям
- Випадіння волосся
- Головний біль
- Погіршення апетиту, нудота, блювання.
Біологічні методи лікування
Моноклональні антитіла - це речовини білкової природи, синтезовані лабораторним шляхом, які зв'язуються з раковими клітинами та сприяють їхнбому знищенню власною імунною системою.
Побічні ефекти виникають рідше, ніж за хіміотерапії. Типовими побічними ефектами є головний біль і нездужання. Подекуди - слабкість, низький артеріальний тиск, висип на шкірі.
Променева терапія. Принцип лікування полягає у використанні радіоактивного випромінювання, що знищує ракові клітини.
Променева терапія в терапії лімфом буває зовнішньою і системною. Під час зовнішньої терапії промені направляють на область основного скупчення ракових клітин. У низці випадків доводиться вдаватися до системної променевої терапії. Радіоактивний матеріал, пов'язаний з моноклональними АТ, вводять у організм людини, хворої на лімфому. Препарат мігрує по організму й досягає до віддалених ракових клітин.
Побочними ефектами променевої терапії є:
- Зміни на шкірі
- Розлади роботи шлунково-кишкового тракту
- Відчуття втоми та виснаженості.
Лікування залежно від стадії
Лімфома Ходжкіна
Початкові стадії (I-II стадія):
- 2-3 цикли поліхіміотерапії за прийнятою схемою в комбінації з променевою терапією.
Проміжна стадія:
I-II стадія, у поєднанні з понад як 1 фактором ризику (вік старше 50 років, ураження 4 і більше груп лімфовузлів, симптоми інтоксикації або високе ШОЕ)
- 4 цикли поліхіміотерапії за схемою в комбінації з променевою терапією на зони ураження.
- Поліхіміотерапія за схемою + преднізолон + променева терапія (соматично збереженим пацієнтам молодше 60 років).
Розповсюджені стадії (III-IV):
- хіміотерапія + променева терапія (якщо після хіміотерапії залишається велика маса пухлини)
- 6-8 циклів поліхіміотерапії (4 препарати)
8 циклів поліхіміотерапії (4 препарати) + преднізолон + променева терапія
Поліхіміотерапія (4 препарати) + променева терапія (пацієнтам старшим 60 років).
Лікування залежно від стадії
Лімфома Ходжкіна
Початкові стадії (I-II стадія):
- Променева терапія області пухлинного осередку
- хіміотерапія в поєднанні з променевою терапією
- променева терапія пухлинного осередку і поруч розміщених лімфовузлів
- терапію моноклональними антитілами в поєднанні з хіміотерапією або без неї.
I-II стадія неходжкінської лімфоми з агресивним зростанням:
- хіміотерапія в поєднанні з променевою терапією області пухлини або без неї
- терапія моноклональними антитілами в поєднанні з хіміотерапією в поєднанні із стероїдними препаратами
- променева терапія
III-IV стадія
- хіміотерапія в поєднанні з призначенням стероїдних препаратів або без них
- терапія моноклональними антитілами в поєднанні з хіміотерапією або без неї
- терапія моноклональними антитілами з радіоактивною міткою
- променева терапія пухлинного осередку й поруч розміщених лімфовузлів.
III-IV стадія неходжкінської лімфоми з агресивним зростанням
- хіміотерапія
- хіміотерапія в поєднанні з променевою терапією, чи терапією моноклональними антитілами
- може бути застосована променева терапія
Під час рецидиву неходжкінської лімфоми проводять високодозну хіміотерапію, променеву терапію або поєднують ці методи лікування з подальшою трансплантацією стовбурових клітин.
За наявності неходжкінської лімфоми з повільним зростанням (індолентні лімфоми) може бути обрана тактика нагляду. Пацієнт не отримує ніякого лікування, проте кожні три місяці приходить на консультацію і огляд до лікаря.
ДІЗНАТИСЯ ЩОДО ВАРТОСТІ ЛІКУВАННЯ!
Нагляд у майбутньому
Навіть після закінчення лікування пацієнт залишається під наглядом фахівця. Рекомендується проходити обстеження, що охоплює огляд фахівця, лабораторні та інструментальні дослідження кожні 3 місяці протягом першого року, кожні 6 місяців протягом 4 років і в подальшому один раз на рік.
За необхідності проводять дослідження функції щитовидної залози. Регулярно проводять скринінг для заперечення вторинних ракових захворювань після променевої терапії. Оцінюють стан серцево-судинної і дихальної системи для заперечення відстрочених побічних ефектів від хіміотерапії.
