Імплантація електрокардіостимулятора

Імплантація електрокардіостимуляторів у клініках Ізраїлю та Німеччини
Імплантація кардіостимулятора (водія ритму) дозволяє відрегулювати ритм серця, істотно поліпшити якість життя, а в низці випадків уникнути розвитку важких, часом фатальних станів - раптової смерті й важких аритмій.

Електрокардіостимулятор – це електронний програмований пристрій, здатний уловлювати й оцінювати власні електричні потенціали серця і за необхідності генерувати електричні імпульси, що стимулюють серцеві скорочення.
Електрокардіостимулятор складається з електродів і центрального блоку (імпульсного генератора).  Електроди мають вигляд металевих спірально закручених гнучких конструкції.  У центральний блок входить мікроелектросхема й акумулятор.  Блок кардіостимулятора вкладений у герметичний корпус, виготовлений з медичної сталі або титану.  Середня вага електрокардіостимулятора - близько 40 г.

Кардіостимулятор: показання до імплантації
Показанням до імплантації електрокардіостимулятора є різні типи порушення ритму серця, які супроводжуються розвитком критичної брадикардії (уповільнення ритму) і (або) явищами серцево-судинної недостатності.  Серед станів, які є показанням до проведення імплантації кардіостимулятора, виділяють такі:

• Атріо-вентрикулярна блокада 11-111 ст
• Брадикардія, яка супроводжується нейроциркуляторною непритомністю або станами близькими до неї (потемніння в очах, слабкість тощо)
  
• Аритмії, у лікуванні яких застосовуються препарати, що призводять до розвитку важкої брадикардії.

Перелік патологій на цьому не закінчується.  У кожному конкретному випадку показання визначає лікар, виходячи з даних досліджень і клінічної картини.

Типи кардіостимуляторів
Сучасні кардіостимулятори, на відміну від перших моделей, здатні вловлювати власний ритм серця і генерувати імпульс тільки за потреби.  Ультрасучасні пристрої, зокрема ресинхронізуюча система, здатні оцінити ступінь фізичного навантаження людини й підібрати оптимальний для неї ритм «за потребою».

 Залежно від особливостей стимуляції розрізняють:

• Однокамерні кардіостимулятори
• Двокамерні кардіостимулятори
• Ресинхронизуючу систему.

Термінами «одно- і двокамерний» позначають локалізацію електродів у одній камері серця (передсерді) або двох камерах (передсердя і шлуночки).  Таким чином, однокамерний кардіостимулятор задає ритм тільки предсердям, а двокамерний - передсердям і шлуночкам.  До імплантації кожного типу кардіостимуляторів є свої суворі показання.  Ресинхронізуюча система (часом її називають трикамерним кардіостимулятором) має певні аналізатори, здатні вловлювати зміни в організмі, властиві фізичному або емоційному навантаженню.  Згідно з отриманими даними частота стимуляції змінюється, що дозволяє зробити роботу кардіостимулятора максимально наближеною до фізіологічної активності серця.  Така модифікація істотно покращує якість життя пацієнтів з хронічними захворюваннями серця.

ДІЗНАТИСЯ ЩОДО ВАРТОСТІ ЛІКУВАННЯ!

Як відбувається імплантація кардіостимулятора
На сьогодні існує дві принципові методики імплантації кардіостимулятора:

• Ендокардіальна, за якої електроди розміщуються у порожнині серця
• Епіміокардіальна, за якої електроди разміщуються по зовнішній поверхні міокарда.

Варто зауважити, що епіміокардіальная методика проводиться за необхідності термінової імплантації кардіостимулятора хворим у вкрай важкому стані, на тлі кардіальної і соматичної патології, а також інфекційних процесів (сепсису).  Технічно цей вид імплантації є більш складним, вимагає розтину перикарда (зовнішньої оболонки серця) і відкритого доступу безпосередньо до міокарда.  Такий вид операції проводиться під наркозом.

Ендокардіальна методика проводиться шляхом занурення електродів у передсердя і (або) шлуночок серця.  З цією метою пунктирують велику судину, зазвичай, підключичну вену, і через неї за допомогою системи провідників заводять електроди в необхідний відділ серця.  Центральний блок кардіостимулятора розташовують у підшкірній кишені, яку штучно формують шляхом відшарування м'яких тканин у підключичній області (або в іншому місці на грудній клітині).  Ендокардіальна методика імплантації не вимагає наркозу й проводиться під місцевою анестезією.

Імплантацію електрокардіостимуляторів проводять у провідних клініках Ізраїлю та Німеччини. Висококваліфіковані фахівці та новітня апаратура уможливлюють проведення операції з мінімальним ризиком щодо ускладнень.

Можливі ускладнення після операції імплантації кардіостимулятора:

• Інфекція м'яких тканин
• Кровотеча
• Тромбоз
• Зміщення електродів
• Пневмоторакс.

Більшість пацієнтів після імплантації кардіостимулятора виписуються з клініки через добу.
Подальший нагляд за пацієнтом, зі врахуванням тесту системи кардіостимулятора, відбувається раз на 3 або 6 місяців.  У середньому через чотири або шість років експлуатації в плановому порядку проводять заміну акумулятора й електродів.

Факти про кардіостимулятори

• Перший кардіостимулятор встановлений 1956 року
• Маса перших кардіостимуляторів становила близько 250 грамів, сучасні ж апарати важать усього лише 40-20 грамів
• Перші кардіостимулятори не вловлюювали ритм серця і працювали з однією встановленою частотою
• Щорічно імплантація кардіостимулятора проводиться близько 1 млн пацієнтів у всьому світі.